Примусове лікування алкоголізму

Алкоголізм є проблемою не тільки в Україні. Захворювання названо всесвітньою соціально-медичною проблемою. Для її вирішення використовуються різні методики.

Що таке алкоголізм?

Алкоголізм – це хронічне захворювання, яке характеризується формуванням психічної і фізичної залежності. Має 3 стадії і «нульову» – побутове пияцтво. Алкоголізм лікувати дуже складно, так як етанол включається в усі процеси в організмі:

• змінює чутливість «центрів задоволення» в головному мозку;
• змінює перебіг метаболічних процесів, порушує енергообмін в клітинах;
• руйнує ділянки в головному мозку, що відповідають за самоконтроль, критичне ставлення, когнітивні функції, поведінкові реакції;
• змінює регулювання роботи всіх органів і систем;
• призводить до органічних змін в органах мішенях.

Розвиток алкоголізму відбувається поступово. Хворий впевнений, що не потребує професійної допомоги і завжди сам зможе відмовитися від алкогольних напоїв. Образ алкоголіка в свідомості обивателя пов’язаний з третьою стадією захворювання. Тому хворий на 1-2 стадії не сприймається як пацієнт, що вимагає екстреної допомоги. Але необхідно просвіщати населення і знайомити людей з ознаками алкоголізму, щоб можна було звернутися в клініку на ранніх стадіях.

Симптоми алкоголізму на різних стадіях захворювання

На першій стадії людина ще може контролювати кількість випитого. Вона може відмовитися від пропозиції випити, якщо це заважає роботі, відносинам або її планам на день. У відповідь на інтоксикацію розвивається реакція у вигляді блювотного рефлексу. Після рясних пиятик людина ще довгий час не може вживати алкоголь.

На I стадії відзначаються такі зміни і симптоми:

• організм перестає реагувати блювотою на введення великих доз алкоголю;
• хворий не може контролювати кількість спиртного і п’є «до відруби»;
• розвивається алкогольна амнезія – провали в пам’яті на події під час п’янки.

На II стадії відбувається ескалація ознак:

• розвивається толерантність до алкоголю: хворому, щоб відчути сп’яніння, необхідно збільшити кількість вживаного алкоголю;
• з’являється похмільний синдром – тяжкий стан, обумовлений отруєнням;
• запої –тривале постійне вживання алкоголю, яке може тривати від декількох тижнів до декількох місяців поспіль;
• сп’яніння не супроводжується загальмованістю, сонливістю та іншими ознаками пригнічення нервових процесів.

На III стадії відзначаються очевидні ознаки руйнування особистості, психіки і фізіології:

• знижуються когнітивні здібності – пам’ять, увага, здатність до концентрації;
• втрата інтересу до всього, що раніше було сенсом життя;
• непереборна тяга до алкоголю, яка призводить до злочинів;
• бажання випити настільки сильне, що хворий може вживати сурогати, якщо немає можливості придбати якісний алкоголь.

Знаючи ознаки захворювання, простіше своєчасно зреагувати і звернутися за допомогою. На початковому етапі людина ще може критично ставитися до ризиків і почати лікування до того, коли розвинеться залежність.

Причини розвитку алкоголізму

Фахівці наполягають, що віковий досвід вживання психоактивних речовин уже привів до вироблення стійких адаптивних пристосувань і розвитку опірності до токсичного їх дії. Алкоголь відрізняється від інших ПАР тим, що він є природною речовиною, присутньою у більшості продуктів харчування і виробляється в організмі.

Тому організм реагує на етанол більш «спокійно», ніж на інші види ПАР. Все різноманіття ефектів етанолу в живому організмі не дозволяє створити всеосяжну стратегію боротьби з вживанням алкогольовмісних продуктів.

Крім перерахованих біологічних причин, що полегшують розвиток алкоголізму, вчені виділяють ще 2 чинника:

• психологічний;
• соціальний.

Алкоголіками часто стають люди з певним складом характеру, рівнем темпераменту, наприклад, коли людина відрізняється підвищеною:

• нервозністю;
• підозрілістю;
• низькою самооцінкою;
• деякими видами фобій;
• тривожністю та ін.

Вона прагне позбутися від стресу шляхом прийому речовин, що впливають на центральну нервову систему. Невміння самостійно впоратися з проблемами також викликає прагнення піти від них в ілюзорний стан спокою, радості, який дає сп’яніння.

Велике значення в розвитку алкоголізму мають соціальні чинники:

• нестабільна економічна і політична обстановка;
• високий рівень безробіття;
• низький рівень життя;
• толерантне ставлення суспільства до алкогольних напоїв;
• реклама алкоголю;
• особливості культури і т.д.

Обстановка в сім’ї, особливості підліткової субкультури, вплив нав’язаного пропагандою образу «дорослого» життя призводять до збільшення рівня алкоголізації серед дітей та підлітків. Їх організм швидше «здається», і алкогольна залежність розвивається швидше.

Примусове лікування або як переконати алкоголіка лікуватися?

Алкоголізм часто називають «хворобою заперечення» через те, що пацієнт не визнає, що він хворий. Він переконуєсебе і оточуючих, що може кинути пити в будь-який момент. Тому переконати алкоголіка лікуватися дуже складно. Всі вмовляння близьких викликають роздратування, відторгнення і навіть агресію. Будь-які спроби лікувати без відома хворого можуть призвести не тільки до проблем у відносинах, але і до важких ускладнень.

Примусити лікуватися також неможливо. Насильно помісити в стаціонар хворого на алкоголізм може тільки суд. Але примусове лікування – крайній захід, крім того, воно малоефективно. Тільки бажання самого пацієнта призводить до хорошого результату.

Тому в більшості сучасних наркологічних клінік вдаються до послуг психологів, які розмовляють з хворим і формують у нього усвідомлене прагнення позбутися залежності. Лікарі використовують різні психологічні методи, які допомагають хворому усвідомити тяжкість проблеми і погодитися пройти повний курс лікування.

Методи лікування

Пацієнтам, які звернулися в приватну наркологічну клініку, гарантовані:

• «обрив» запою;
• купірування похмільного синдрому;
• екстрене протверезіння;
• лікування абстинентного синдрому;
• кодування, «підшивка»;
• усунення ознак «білої гарячки»;
• психологічна допомога і корекція психоемоційного стану;
• допомога при порушенні сну і т.д.

Виведення з організму метаболітів етилового спирту, нейтралізація токсинів є тільки першим етапом в комплексному впливі на психологічну і фізичну залежність.