Інтоксикація та синдром відміни при алкоголізмі

Алкогольні напої (етаноловий спирт) пригнічують функції центральної нервової системи, виступаючи в якості депресанту. Вживання великої кількості спиртного тягне за собою пригнічення дихальної функції, впадіння у коматозний стан і навіть до загибелі людини. Хронічна форма алкоголізму небезпечна ураженням печінки та інших життєво важливих органів.

Абстиненція проявляється у формі континууму, супроводжуючись різними симптомами, починаючи з судомного синдрому, тремору та закінчуючи «білою гарячкою», що є реальною загрозою життю хворого. Діагноз «алкоголізм» ставиться фахівцями на підставі ряду проведених клінічних досліджень, аналізу зібраного анамнезу й присутньої симптоматики.

Згідно зі статистичними даними, близько 50% дорослого населення Америки страждає на алкоголізм, 20% – колишні алкоголіки, ще близько 35% осіб – утримуються від вживання спиртних напоїв. Останнім часом набула особливої ​​актуальності та масштабності набуває проблема дитячого, підліткового алкоголізму.

У більшості випиваючим людям вживання спиртного не завдає істотної шкоди психіці або фізичному здоров’ю. Однак стан алкогольної інтоксикації, що протікає у гострій формі, часто призводить до насильницьких дій, кримінальних злочинів, суїциду, травматичних пошкоджень, стає причиною різних аварій.

Зловживання спиртними напоями, що носить хронічний характер, веде до зниження працездатності, соціалізації та деградації особистості людини. Згідно зі встановленими критеріями, перевищенням допустимої норми є разове вживання більше ніж 4 спиртних напоїв для представниць жіночої статі й більше 5 – для чоловіків. На жаль, подібне явище широко поширене, особливо серед молоді.

Патофізіологія

Під однією порцією алкоголю розуміється від 10 г до 15 г етанолу (що відповідає 50 мл міцних спиртних напоїв, келиху вина – 180 мл, або ж склянці пива об’ємом 300 мл). Етиловий спирт швидко всмоктується в кров, переважно через кишечник, в окремих випадках зі шлунка.

Оскільки прийом алкоголю відбувається швидше, ніж процеси його окислення та виведення з організму, він накопичується у тканинах органів. Максимальна концентрація етанолу в крові відзначається після закінчення півгодини / півтори години з моменту вживання спиртних напоїв на голодний шлунок.

Близько 5-10% алкоголю виводиться з людського організму за допомогою ниркового апарату разом із сечею, з повітрям у процесі дихання та з потом. Залишки спиртного, потрапляючи в область печінки, трансформуються у метаболіти.

Дія алкоголю базується на кількох фізіологічних механізмів. У першу чергу спиртне надає яскраво виражений заспокійливий, седативний ефект, впливаючи на певні рецептори центральної нервової системи – ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти). Крім того, етиловий спирт впливає на тканинні структури щитовидної залози, печінку, серце.

Побічні ефекти хронічного алкоголізму

При хронічному вживанні спиртних напоїв досить швидко розвивається толерантність до етанолу, яка проявляється у менших ознаках інтоксикації при прийомі тієї ж самої дози. Це явище фахівці пояснюють адаптаційними змінами, що відбуваються у клітинних структурах центральної нервової системи, та індукцією ферментів. У осіб із алкогольною толерантністю в крові можуть виявлятися високі показники етанолу.

Але не буває повної толерантності до етанолу, тому при вживанні великої кількості спиртних напоїв у людини розвивається гостра форма інтоксикації та різні розлади у функціонуванні організму. Навіть у хронічних алкоголіків існує велика ймовірність загибелі в результаті придушення дихальної функції, не пов’язаної безпосередньо з передозуванням спиртного.

Регулярне вживання алкогольних напоїв особливо згубно позначається на стані та функції печінки, провокуючи розвиток таких патологій, як гепатит, цироз печінки, жирова дистрофія. У хворих, які страждають на тяжку форму печінкових захворювань, у значній мірі знижуються показники згортання крові, що тягне за собою ризики розвитку варикозної хвороби, внутрішніх кровотеч, а також рясних кровотеч при різного роду травматичних ушкодженнях.

Хронічні алкоголіки в найбільшою мірою схильні до кровотеч шлунково-кишкового тракту. Тривале, часте та регулярне вживання спиртних напоїв провокує розвиток таких захворювань:

• панкреатит;
• алкогольна деменція;
• гастрит;
• енцефалопатія Верніке;
• кардіоміопатія;
• хвороба Маркіафави-Бін’ямі;
• порушення серцевого ритму (аритмія);
• невропатія периферичного типу;
• артеріальна гіпертензія;
• психоз Корсакова.

Зловживання спиртним також підвищує ймовірність онкологічних процесів, що вражають шию, голову, стравохід, особливо при поєднанні алкоголізму з нікотиновою залежністю.

При цьому доведено, що вживання алкогольних напоїв у помірних кількостях (1-2 встановлених дози протягом доби), навпаки, знижує ймовірність загибелі від кардіологічних захворювань. Проте фахівці не рекомендують використовувати спиртне в профілактичних цілях і радять віддавати перевагу іншим більш дієвим і безпечним методам попередження серцево-судинних патологій.

Особливі групи хворих

Діти та підлітки, які вживають спиртні напої особливо схильні до розвитку гіпоглікемії, оскільки етанол сприяє швидкому виснаженню гликогенових запасів у несформованому організмі. У жінок, які очікують появи на світ малюка, вживання спиртного часто призводить до фетальному алкогольному синдрому (ФАС).

Представниці слабкої статі вважаються більш чутливими до впливу етанолу, в порівнянні з чоловіками, в зв’язку з менш вираженим шлунковим алкогольним метаболізмом, меншою масою тіла та іншими фізіологічними особливостями.

Клінічні ефекти

Симптоматика в гострій стадії та при хронізації алкоголізму відрізняється.

Гострі прояви

Симптоми інтоксикації залежать від концентрації етилового спирту в крові. При цьому кількість спиртного, необхідного для прояву характерних клінічних ознак, може змінюватися разом із толерантністю організму до алкоголю у конкретного пацієнта:

1. 20-50 мг / дл – м’яку седативну, розслаблюючу дію, що супроводжується незначним порушенням здатності до координації рухів.
2. Від 50 до 100 мг / дл – помутніння свідомості, прогресуюче порушення координації рухів.
3. Від 100 до 150 мг / дл – порушення мовної функції, розлади когнітивного характеру, помітна зміна ходи, погіршення пам’яті, втрата поведінкових заборон і втрата контролю над своїми діями.
4. Від 150 до 300 мг / дл – млявість, маячні стани.

Блювотний синдром є проявом алкогольної інтоксикації, що протікає в середній або тяжкій формі. При цьому під час блювоти у людини знижується больова чутливість, що збільшує ризики аспірації.

Алкогольна інтоксикація або передозування

У людей, які не вживають регулярно алкогольні напої у великих кількостях, концентрація етанолу в крові, складова від 300 мг / дл – 400 мг / дл, призводить до непритомних станів, втрати свідомості. Для багатьох доза, рівна 400 мг / дл, загрожує розвитком аритмії, пригніченням дихальної функції і смертельним результатом, особливо при вживанні великої кількості алкогольних напоїв за короткі часові терміни.

До інших побічних ефектів передозування відносять гіпоглікемію, розвиток артеріальної гіпотензії (різке та сильне зниження показників кров’яного тиску). Симптоми, що виникають при вживанні великої кількості алкоголю, у різних людей виявляються по-різному, що обумовлено перенесенням, звиканням і адаптацією організму до етилового спирту.

Деякі хронічні алкоголіки відмінного себе почувають і зберігають працездатність при концентрації етанолу в крові у межах 300 мг / дл – 400 мг / дл, в той час як у людей, що випивають рідко і небагато, важкі ознаки інтоксикації можуть проявитися і при вживанні значно меншої кількості спиртного .

Прояви хронічного вживання алкоголю

Симптоми хронічного вживання алкоголю проявляються у вигляді утворення судинних зірочок на шкірних покривах, контрактур Дюпюітрена, що представляють собою згинаючу деформацію пальців рук.

У представників сильної статі, які страждають хронічною формою алкогольної залежності, часто виявляються ознаки фемінізації, такі як гладкі шкірні покриви, відсутність характерного облисіння, збільшення молочних залоз, яїчковая атрофія, а також гіпогонадизм.

При недостатньому, неправильному харчуванні висока ймовірність збільшення розмірів привушних залоз.

Прояви абстинентного синдрому

Абстинентний синдром (похмілля, синдром відміни) проявляється цілим комплексом клінічних ознак з боку центральної нервової системи (в тому числі, і вегетативної), а також гіперактивністю.

Ознаки легкого абстинентного синдрому

Похмільний синдром, що протікає в легкій формі, проявляється:

• слабкістю;
• надмірно інтенсивним потовиділенням;
• головними болями;
• порушеннями в роботі шлунково-кишкового тракту.

Легка форма алкогольного синдрому може виявлятися також прискореним серцебиттям (тахікардією), незначним підвищенням показників артеріального тиску. У більшості випадків характерна симптоматика виникає після закінчення 6 годин після вживання алкоголю.

У деяких пацієнтів існує ймовірність прояву, так званого алкогольного епілептичного синдрому. Тривалість нападу може варіюватися від 6 годин до 2 діб після припинення вживання спиртного.

Галюциноз алкогольний

Для даного стану характерна поява галюцинацій без інших супутніх ознак розладу свідомості. Виникає у результаті різкої відмови від спиртних напоїв після їх тривалого вживання в підвищених дозах. Галюцинації носять переважно візуальний характер, рідше слуховий.

Поява галюцинацій викликає у пацієнтів відчуття паніки, тривожність, кошмарні сновидіння. Часто виникнення алкогольних галюцинацій здається схожим із шизофренією. Однак при цьому стані людина зберігає ясну свідомість без проявів лабільності вегетативного типу.

Алкогольний делірій

Алкогольний делірій більш відомий під назвою «біла гарячка». Патологічний стан розвивається протягом 2-3 діб після останнього вживання спиртного. Супроводжується такими симптомами, як дезорієнтація, сплутаність свідомості, панічні атаки, депресії, кошмарні сни, підвищена пітливість. Періодично виникають галюцинації, що призводять людини в стан жаху і паніки.

Пацієнт повністю втрачає навколишню реальність. Проявом алкогольного делірію є спроба зайнятися якоюсь звичною діяльністю, через те, що хворому здається, що він знаходиться на своєму робочому місці. Внаслідок вестибулярних порушень людині може представлятися, що навколо нього обертаються стіни приміщення або, наприклад, падає стеля.

Крім маячних станів, «біла гарячка» супроводжується прогресуючою вегетативною лабільністю, що виявляється такими ознаками, як ускорення пульсу, підвищення температури тіла, сильний тремор. Зростають ризики раптової смерті при відсутності вчасно наданій, грамотної медичної допомоги.

Методи діагностики

Діагностичне обстеження проводиться у залежності від різних проявів і наслідків алкогольної залежності:

1. Алкогольне сп’яніння, гостра абстиненція – визначаються на основі присутньої симптоматики.
2. Хронічне вживання – призначаються печінкові проби, лабораторні дослідження крові на визначення показників магнію.
3. Інтоксикація, що протікає у гострій формі – виявляється шляхом досліджень, що дозволяють визначити рівень концентрації етилового спирту в крові хворого.
4. Синдром відміни – проводиться ряд досліджень, необхідних для виключення інфекційних процесів, пошкоджень центральної нервової системи.

Оптимальні методи діагностики визначаються в індивідуальному порядку. При гострій формі алкогольної інтоксикації більшість лабораторних аналізів крові, за винятком дослідження на визначення рівня цукру, є нерезультативними.

Хронічна залежність і зловживання спиртним вважаються діагнозом і виявляються за допомогою спеціальних скринінгових тестів (AUDIT або опитувальник CAGE). У пацієнтів, які страждають важчою формою патології, можуть бути присутніми порушення метаболізму, внаслідок чого їм рекомендується пройти аналіз крові, печінкові тести та інші види досліджень.

Методи лікування

Лікування носить переважно підтримуючий характер. При гострих проявах абстинентного синдрому лікар може призначити хворому медикаментозну терапію, яка передбачає прийом фенобарбіталу, бензодіазепінів та інших препаратів.

Лікування при передозуванні та інтоксикації

У першу чергу фахівці вживають заходи, спрямовані на нормалізацію провідності дихальних шляхів. Може бути також рекомендовано ведення вітамінів, магнію, тіаміну внутрішньовенним шляхом. При затрудненні дихальної функції, синдромі апное може знадобитися проведення штучної легеневої вентиляції, інтубації трахеї.

У разі вираженого зневоднення організму, сильного зниження показників артеріального тиску проводиться процедура внутрішньовенної гідратації. Лікування призначається в індивідуальному порядку, а стан хворого оцінюється завдяки присутній симптоматиці, незалежно від концентрації етилового спирту в крові.

Абстинентний синдром

Лікування абстинентного синдрому, що протікає в гострій, важкій формі, проводиться у стаціонарних умовах. Важливо, щоб пацієнт перебував під наглядом досвідчених фахівців аж до повного усунення характерних клінічних ознак. У більшості випадків лікування проходить у реанімаційному відділенні та включає в себе прийом бензодіазепінів, внутрішньовенне введення тіаміну.

У пацієнтів із підвищеною толерантністю до спиртного деякі препарати, що застосовуються для лікування гострої форми похмільного синдрому, можуть бути неефективними. Бензодіазепіни – препарати, які є основними та найчастіше застосовуються при алкогольної інтоксикації. Метод введення та оптимальне дозування підбираються фахівцем у залежності від фізичного та психічного стану конкретного пацієнта.

Пероральне застосування хлордіазепоксиду в дозі, яка становить від 50 мг до 100 мг, кожні кілька годин допомагає при виявленні синдрому відміни, що протікає у важкій формі. Пацієнтам із печінковими патологіями рекомендується використовувати Лоразепам, що не володіє пролонгованою дією.

Лікування судомного синдрому

При нетривалих, періодичних судомах спеціального лікування не потрібно. Однак із метою профілактики повторного, прогресуючого судомного синдрому деякі фахівці вводять хворому внутрішньовенним шляхом Лоразепам у дозуванні 1-2 мг. Повторні, тривалі судоми вимагають збільшення дозування препарату до 3 мг.

Застосування Фенітоїн на регулярній основі вважається мало результативним і недоцільним. Амбулаторне лікування в домашніх умовах із використанням Фенітоїну може бути рекомендовано пацієнтам із легко вираженим судорожним синдромом, що виникли на тлі синдрому відміни, оскільки судоми виникають як наслідок стресових факторів, пов’язаних з відмовою від вживання спиртного.

Прийом протисудомних препаратів протипоказаний хворим, які вживають алкоголь часто та у великих кількостях.

Лікування алкогольного делірію

Алкогольний делірій («біла гарячка») – надзвичайно небезпечний, патологічний стан, який може стати причиною загибелі пацієнта. Лікування проводиться шляхом внутрішньовенного введення підвищених доз бензодіазепінів у реанімаційному відділенні стаціонару. Певної схеми терапії «білої гарячки», оптимальних доз медикаментозних засобів не існує. Фахівці розробляють терапевтичний курс індивідуально з урахуванням всіх особливостей конкретного клінічного випадку.

Середня рекомендована доза лоразепамом становить 1-2 мг (після закінчення кожних 10 хвилин), диазепамом – 5-10 мг. Однак деяким хворим для досягнення позитивного терапевтичного ефекту може знадобитися застосування даних лікарських засобів у дозі, яка становить кілька сотень міліграмів.

При особливо важкій формі алкогольного делірію може бути рекомендовано безперервне внутрішньовенне введення (шляхом постановки крапельниці) певних медикаментозних засобів. Одночасно з цим, як правило, проводиться і механічна легенева вентиляція. Лікування передбачає також введення великої кількості рідини, вітамінів С і групи В, тіаміну. Несприятливим симптомом вважається гарячковий стан, що виникає на тлі «білої гарячки».

Під час терапії необхідно утримуватися від будь-яких проявів активності, фізичних дій, щоб прискорити процес одужання. Пацієнтам категорично забороняється видаляти крапельниці, залишати самовільно стаціонар, оскільки це несе пряму загрозу не тільки їх здоров’ю, а й життю.